Без реформ перспективного майбутнього громад може не бути!

 

Сьогодні дуже багато говорять на всіх рівнях влади про децентралізацію. Вона стала чимось більшим за реформу і її проведення – це вже питання збереження державності України.

За більш як 23 роки незалежності модель централізованого управління довела свою недієздатність. Влада стала неефективною, громіздкою, безвідповідальною та наскрізь централізованою. Але чи є рецепт ефективної влади ? Так, будь-яка ефективна влада стоїть на трьох китах: повноваження, ресурси, відповідальність. За наявності балансу отримуємо ефективну владу, а при відсутності чогось, ми не отримуємо нічого.

Метою реформи місцевого самоврядування є підвищення умов життя та повсюдність місцевого самоврядування. Повсюдність місцевого самоврядування полягатиме в його впливі і розповсюдженні на землі за межами населених пунктів, чого немає сьогодні. А земля була, залишається і залишатиметься одним із джерел прибутку та достатку  сільського населення.

Сьогодні ще продовжує мусуватися міф про те, що позбавлення села сільради призведе до занепаду невеликих сіл і селищ, збільшення безробіття у зв’язку з вивільненням посадових та службових осіб місцевого самоврядування. Але ж сьогодні без реформи зникають десятки сіл. 17000 сіл сьогодні не мають власних сільських рад у своєму селі, що складає близько 57%.  Уже є приклади, коли сільські ради об’єднують 5,7,10 сіл.

Щодо безробіття, згідно положень реформи, то кількість посад має практично зберегтися, проте змінюється їх структура та поліпшуються умови праці.

5 лютого 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, який набув чинності 5 березня цього ж року. За  — 265 народних депутатів.

Звичайно, що реформа місцевого самоврядування як складова адміністративно-територіальної реформи, потребуватиме чималого прийняття нових законів, в тому числі і змін до Конституції України, але це один із ключових. Метою закону є створення спроможних територіальних  громад, які в інтересах місцевого населення безпосередньо та через органи місцевого самоврядування на підставі закону можуть здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, що належать до їх повноважень, надавати якісні послуги у сфері освіти, культури, медицини, соціального захисту, житлово-комунального господарства, забезпечення охорони громадського порядку та в інших життєво важливих сферах і наділені достатніми фінансовими, інфраструктурними та кадровими ресурсами.

Суб’єктами добровільного об’єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Можуть бути міські, селищні, сільські територіальні громади. Це залежить від статусу адміністративного центру.

Закон визначає і основні умови добровільного об’єднання територіальних громад: у складі не може існувати іншої територіальної громади, територія має бути нерозривною, має бути розташована в межах однієї області; при добровільному об’єднанні беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та  інші чинники, якість та доступність публічних послуг не можуть бути нижчими ніж до об’єднання.

Добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів. Найменування громади є похідним від найменування населеного пункту, визначеного її адміністративним центром.

Процедура добровільного об’єднання територіальних громад є довготривалою в часі, передбачає процедуру громадського обговорення, розгляду на сесії, утворення спільної  робочої групи від кожної територіальної громади, яка і має стати початком процедури добровільного об’єднання територіальних громад. Закон також чітко визначає вимоги до проектів рішень добровільного об’єднання громад. В разі утворення об’єднаної територіальної громади повноваження органів місцевого самоврядування, сільських, селищних голів, що об’єдналися, припиняються з моменту набуття повноважень новообраними органами місцевого самоврядування, сільським, селищним головою територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об’єднання.

Законом України ”Про добровільне об’єднання  територіальних громад” внесено зміни до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а саме, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста; територіальні громади, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду можуть вийти із складу територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Закон створює можливості для об’єднання громад сільського рівня з селищними і міськими. Раніше було можливим добровільне об’єднання сільських територіальних громад між собою. На цьому етапі можуть зливатись лише суміжні території, які мають спільну межу. Закон передбачає надання державної фінансової підтримки для нових об’єднань територіальних громад.

Реалізація положень цього закону дасть змогу сформувати спроможні, самодостатні територіальні громади, які б володіли відповідними матеріальними, фінансовими ресурсами, територією та об’єктами соціальної інфраструктури, необхідними для ефективного виконання покладених на їхні органи місцевого самоврядування завдань та функцій.

Безперечно, що якщо закон запрацює в повному об’ємі, з належним виконанням, насамперед, обов’язків держави, то вигоду має отримати кожен сільський житель. Без структурних реформ ми не зможемо побудувати суспільство, де найбільшою цінністю є людина. Це так звана європейська модель розвитку.  А Україна ж європейська держава і географічно, і ментально.