Євроатлантична інтеграція

 

Розвиток відносин між НАТО і Україною

Відносини НАТО з Україною почали розвиватися невдовзі по отриманні країною незалежності у 1991 році. Україна не забарилася з приєднанням до Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС) і залишалась активною учасницею протягом усієї історії існування цього органу. Вона приєдналась до програми «Партнерство заради миру» у 1994 році і була серед засновників Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), яка замінила РПАС у травні 1997 року. РЄАП є важливим механізмом регулярних консультацій з широкого кола політичних питань та питань загальноєвропейської та регіональної безпеки. РЄАП дозволяє країнам-партнерам брати участь у процесі вироблення та прийняття рішень НАТО, що торкаються їхніх інтересів. Україна виступає за подальше зміцнення процесу консультацій і співробітництва в рамках РЄАП, розглядає РЄАП як орган постійного діалогу між НАТО і країнами-партнерами.

1 червня 1995 року Президент Кучма зустрівся з Генеральним секретарем і повідомив про бажання його країни підняти відносини між НАТО і Україною на новий рівень. Через три місяці, 14 вересня 1995 р., міністр закордонних справ Удовенко відвідав НАТО для офіційного прийняття Індивідуальної програми партнерства України і провів зустріч з питань європейської безпеки з членами Північноатлантичної ради. Подальші зустрічі проводились на різних рівнях у 1996 та 1997 роках. Була створена українська місія при НАТО, до якої увійшов і військовий представник. Україна представлена також у Центрі координації партнерства (РСС), який розташовано в Монсі, Бельгія.

Підписання в 1997 році в Мадриді «Хартії про особливе партнерство підняло співпрацю між НАТО і Україною на новий рівень і забезпечило офіційне визнання значення незалежної, стабільної і демократичної України для всієї Європи. Хартія відповідає задекларованій Україною стратегії більш активної інтеграції в трансатлантичні структури. Вона є основою для консультацій між НАТО і Україною в контексті євроатлантичної безпеки і стабільності, та в таких галузях, як попередження конфліктів, врегулювання криз, підтримка миру і гуманітарні операції.

Семінари, засідання спільних робочих груп та інші спільні програми зосереджені на таких питаннях, як оборонна реформа і перебудова оборонної галузі, стосунки між цивільними та військовими, бюджети і планування ресурсів.

Спільна робота з планування на випадок надзвичайних ситуацій і готовності до катастроф є саме тією сферою співпраці, яка приносить пряму користь Україні. У грудні 1997 року між НАТО і Україною був підписаний Меморандум про домовленість з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій. На вересень 2000 року були заплановані навчання з ліквідації наслідків катастроф в Закарпатській області України, на яких відпрацьовувались процедури гуманітарної допомоги на випадок майбутніх повеней.

Іншими потужними галузями співпраці є наука, де НАТО виділяє гранти на підтримку українських науковців; економічні аспекти безпеки та навчання. В контексті останньої діяльності НАТО започаткувало програму навчання англійській мові майже 100 українських офіцерів.

Центр інформації та документації НАТО, відкритий Генеральним секретарем НАТО в травні 1997 року, став центром інформаційної діяльності, спрямованої на пояснення широкому загалу української громадськості переваг особливого партнерства з НАТО. Це перший центр такого типу, який НАТО відкрило у країні-партнері. З того часу Центр відіграє провідну роль у поясненні політики Альянсу і подоланні невірних поглядів на Організацію.

Згідно з рішенням, прийнятим Комісією Україна — НАТО (КУН) на засіданні 29 травня 1998 року в Люксембурзі, офіцера по зв’язках НАТО було призначено в Київ для сприяння широкомасштабній участі України в ПЗМ та вдосконалення співпраці між військовим керівництвом НАТО і України в цілому. Україна бере активну участь у заходах ПЗМ як у штаб-квартирі НАТО, так і в країнах — членах Альянсу і партнерах, а також влаштовувала ряд навчань в рамках ПЗМ на своїй території. Ратифікація українським парламентом Угоди про статус сил Партнерства заради миру дає змогу більш повно використовувати цей потенціал, включно з Яворівським полігоном на заході України.

Україна вважає принциповим моментом підтвердження практичними результатами послідовність політичного курсу на розвиток динамічного партнерства з НАТО. Саме на це спрямована Державна програма співробітництва України з НАТО на 2001 — 2004 роки (ДПС-2004), затверджена Указом Президента України від 27 січня 2001 року. ДПС-2004 є логічним продовженням першої Державної програми, розрахованої на 1998-2000 роки, слугує основою для формування щорічного Робочого плану імплементації Хартії та Індивідуальної програми партнерства, інструментом, що забезпечує їх повне та якісне виконання відповідними міністерствами України. В ДПС-2004, окрім традиційних політичної, військово-політичної і військової сфер співробітництва, підсилені акценти нашої співпраці на таких нових пріоритетах, як оборонна реформа та невійськові напрямки співробітництва (військово-технічний, планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовність до катастроф, наука і технології, воєнна економіка та конверсія оборонної промисловості, стандартизація і сумісність систем озброєнь, використання повітряного простору тощо).

На тлі сучасних змін у системі міжнародних відносин для України було б нелогічним й надалі обмежувати свій внесок у зміцнення європейської безпеки тільки особливим партнерством з НАТО, дотриманням позаблокового чи нейтрального статусу. Прийняття Радою національної безпеки і оборони України у 2002 р. політичного рішення щодо набуття Україною у перспективі повноправного членства в НАТО стало переломним етапом у відносинах нашої держави з Альянсом, закономірним кроком на тлі його трансформації з військово-політичної організації у політично-військову, реалізації стратегії розширення НАТО на Схід.

Наступним етапом налагодження конструктивного співробітництва України з НАТО стало схвалення Державною радою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Плану дій Україна — НАТО та затвердження Цільового плану Україна-НАТО на 2003 рік. У зазначених документах передбачені конкретні заходи, виконання яких приведе до наближення України до рівня соціально-економічного розвитку країн-членів НАТО та досягнення відповідності критеріям вступу до Альянсу.

Засади, на яких здійснюється економічне співробітництво в межах Альянсу, визначені у Статті 2 Північноатлантичного договору, в якій записано, що держави — члени НАТО «намагаються усувати суперечності у своїй зовнішній економічній політиці та сприяють економічній співпраці між окремими або між усіма учасниками Договору». Економічне співробітництво в рамках НАТО ґрунтується на розумінні того, що співробітництво в галузі політики несумісне з економічним протистоянням, тому всі члени Альянсу повинні щиро прагнути взаємодії в економічній та політичній галузях та охоче консультуватись між собою з приводу питань, які стосуються всіх членів НАТО і належать до сфери спільних інтересів.

Держави Альянсу усвідомлюють, що інші міжнародні організації та форуми, які опікуються проблемами економічної співпраці, ставлять перед собою й реалізують цілі та керуються принципами, які сформульовані в Статті 2 Північноатлантичного договору, тому НАТО уникає дублювання заходів інших організацій і посилює співробітництво між членами Альянсу в економічній галузі, зокрема у вирішенні проблем, пов’язаних з питаннями безпеки і оборони. НАТО діє як форум, де розглядаються різні взаємопов’язані аспекти політичних, економічних та військових проблем і забезпечує реалізацію конкретних економічних заходів, спрямованих на захист спільних інтересів. Широкий спектр економічних питань потребує ретельного аналізу в контексті пріоритетів загальних інтересів безпеки членів Альянсу. До таких питань належать, зокрема, видатки на потреби оборони і формування оборонного бюджету, перебудова оборонної промисловості, тенденції у структурі зайнятості в оборонній промисловості та планування витрат на оборонні цілі, доцільність цих витрат та їхній вплив на розміри і структуру збройних сил.

На відміну від спеціалізованих фінансових інституцій, НАТО не має повноважень та ресурсів для фінансового забезпечення конкретних програм економічної співпраці. Проте Альянс докладає зусиль заради розвитку діалогу та обміну досвідом із спеціалістами з країн-партнерів, в яких відбувається процес перебудови. Досвід співпраці в цій галузі свідчить про те, що не існує єдиної моделі перебудови оборонної промисловості. Хоча є багато спільних проблем і труднощів, кожна країна заінтересована у впровадженні своєї політики в цій галузі, з належним урахуванням національних, політичних, економічних та соціальних особливостей. Отже, особлива увага приділяється суто практичним аспектам перебудови оборонної промисловості. Ця галузь співпраці охоплює конкретні проектні дослідження, аналіз досвіду відповідних організацій, національних адміністрацій, певні аспекти управління приватними та державними компаніями, роботу регіональних та місцевих органів влади. Це дозволяє приділити належну увагу галузевим та регіональним складовим перебудови оборонної промисловості.

Відповідно до узгоджених Робочих планів економічна співпраця НАТО з країнами-партнерами розвивається в галузях аналізу економічних аспектів безпеки, зокрема формування оборонних бюджетів і видатків та їхній зв’язок з економікою і реструктуризацією оборонної промисловості. Між Альянсом та країнами-партнерами відбувається плідний діалог у розгляді питань формування оборонного бюджету, аналізу фінансової ефективності скорочення видатків на оборону, планування та управління національними програмами оборони, законодавчого контролю оборонного бюджету, економічних аспектів системи військової повинності та професійної армії, а також ролі приватного сектора в обороні.

Економічні аспекти формування оборонних бюджетів та видатків залишаються ключовими питаннями співпраці між НАТО і країнами-партнерами. Зокрема, зусилля держав НАТО, спрямовані на застосування економічних критеріїв в управлінні оборонними бюджетами, є особливо актуальними. Галузі, в яких використовується досвід країн НАТО, охоплюють:

— нові принципи управління на основі досвіду комерційного сектора, спрямовані на створення оборонних агентств, відповідальних за надійне постачання товарів та послуг у межах певного бюджету;

— поширення конкуренції на оборонну галузь у формі укладання контрактів, ринкового тестування та зовнішнього фінансування;

— вдосконалення методів обмеження витрат та перегляд пріоритетів у контексті скорочення наявних ресурсів.

У рамках співробітництва України з НАТО в економічній сфері реалізується ряд важливих ініціатив та програм.

З жовтня 1999 року в Україні здійснюється спільний проект Україна-НАТО з мовної перепідготовки військовослужбовців, звільнених в запас або відставку. В ході цього проекту українські військовослужбовці вже пройшли навчання англійській, французькій та німецькій мовам, а також отримали допомогу у дальшому працевлаштуванні у цивільному секторі економіки. Враховуючи успішний хід проекту (досвід України вважається в НАТО найбільш успішним та взятий за основу при реалізації аналогічних програм в країнах Південно-Східної Європи), Директоратом з оборонної та безпекової економіки НАТО запропоновано розширення проекту та проведення нових курсів у Донецьку, Севастополі, Одесі та Узині.

Проводяться щорічні курси з питань формування та виконання військового бюджету для представників українських міністерств: економіки, оборони, фінансів. Перший курс проходив з вересня по грудень 2000 року на базі Національної академії оборони України, другий (листопад 2001 року) та третій (жовтень 2003 року) проведено за сприяння Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

У економічній сфері в рамках РЄАП проводяться семінари та конференції з питань формування бюджету, реструктуризації оборонної промисловості, планування і управління національними оборонними програмами, економічної безпеки, правової оцінки оборонних бюджетів тощо. Актуальні питання економічного співробітництва координуються в рамках діяльності Економічного комітету РЄАП, засідання якого відбуваються в штаб-квартирі НАТО.

Аспекти безпеки в контексті економічного розвитку обговорюються на щорічному симпозіумі НАТО з питань економіки та інших семінарах і конференціях. На симпозіум збираються представники підприємницьких структур, університетів, національних та міжнародних адміністрацій, які використовують цей форум для розширеного обміну ідеями та практичним досвідом в галузі економіки. Важливим кроком на шляху розвитку відносин з НАТО стало проведення чергового Економічного симпозіуму НАТО в Україні 27-28 жовтня 2003 року.

13 січня 2004 р. — у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулася зустріч Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка з Генеральним секретарем НАТО Яапом де Хооп Схеффером. Ця зустріч стала однією з перших зустрічей Я.Схеффера як Генсекретаря Альянсу з керівниками зовнішньополітичних відомств держав-членів і партнерів НАТО.

1-5 лютого 2004 р. — група експертів Альянсу на чолі із Заступником Генерального секретаря НАТО з питань оборонної політики та планування Джоном Колстоном відвідала Україну.

11 лютого 2004 р. — відбулась зустріч Першого заступника Міністра з питань європейської інтеграції з делегацією НАТО на чолі з головою Військового комітету НАТО генералом Харальдом Куйятом з питань співробітництва України з НАТО, зокрема у військовій та безпековій сферах, а також в рамках проведення миротворчих операцій. Х.Куйят дав позитивну оцінку миротворчим зусиллям України на Балканах, наголосив на важливості внеску України у міжнародну боротьбу з тероризмом, зокрема в Афганістані та Іраку.

10 лютого 2004 р. — відбулось засідання Політичного комітету НАТО з Україною, яке було присвячене обговоренню проекту Цільового плану Україна — НАТО на 2004 рік.

17 березня 2004 р. — відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів, в ході якого було обговорено актуальні питання співробітництва Україна-НАТО в різних сферах партнерства, в тому числі в рамках Плану дій та Цільового плану Україна-НАТО на 2004 рік. Посли держав-членів Альянсу висловили вдячність Україні за продовження підтримки зусиль НАТО щодо забезпечення миру та стабільності на євроатлантичному просторі, зокрема участь України в операціях з підтримки миру під проводом НАТО та держав-членів.

На початку 2004 р. штаб-квартиру НАТО відвідали Прем’єр-міністр України В.Ф.Янукович, Заступник Голови Верховної Ради України О.О.Зінченко (22 березня 2004 р.), Голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України В.П.Горбулін (25-26 лютого 2004 р.). Під час зустрічей керівництво міжнародних структур НАТО було ознайомлено з сучасним станом соціально-економічного розвитку держави, втіленням ініційованих Президентом України внутрішньодержавних реформ, спрямованих на перетворення України на високорозвинену правову державу з ефективно діючими демократичними та ринковими інституціями.

У березні 2004 р. заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища України В.Луцько взяв участь у щорічному засіданні Комітету з викликів сучасному суспільству (КВСС).

14 квітня 2004 р. відбулося спільне засідання Політичного і Політико-військового керівного комітетів у форматі Процесу планування та оцінки сил разом з представниками Спільної робочої групи Україна-НАТО високого рівня з питань воєнної.

19 квітня 2004 р. — відбувся візит в Україну Генерального секретаря НАТО Я.Схеффера. В ході візиту Генсекретар НАТО був прийнятий Президентом України. Відбулися також зустрічі Я.Схеффера з Прем’єр-міністром України, Головою Верховної Ради України (за участю керівників комітетів і фракцій), міністрами закордонних справ і оборони, Секретарем РНБО, Головою національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України.

29-30 квітня 2004 р. — делегація відомих жінок України на чолі з Міністром України у справах дітей, сім`ї та молоді В.М.Довженко, перебувала з ознайомчим візитом у штаб-квартирі НАТО, у Брюсселі та штабі Верховного головнокомандування об`єднаних збройних сил НАТО в Європі розташованому у м.Монс.

18 травня 2004 р. — у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулася зустріч Прем`єр-міністра України В.Ф.Януковича з Генеральним секретарем НАТО Я.Схеффером. Відбувся обмін думками щодо розвитку українського суспільства, ходу реформ в оборонній сфері, зокрема проблем зберігання та утилізації в Україні застарілих боєприпасів та надлишкових запасів зброї, подальшого розвитку відносин Україна-НАТО.

24-27 травня 2004 р. — з офіційним візитом, на запрошення Голови Верховної Ради України В.М.Литвина, Україну відвідала делегація Парламентської асамблеї НАТО на чолі з її Головою Дугласом Беройтером. В ході візиту були проведені зустрічі з Президентом України Л.Д.Кучмою та вищими посадовими особами Уряду України. Під час візиту обговорювалися питання подальшого стану та перспектив розвитку відносин Україна-НАТО у контексті Стамбульського саміту НАТО в Туреччині.

28 травня — 1 червня 2004 р. — делегація українських парламентарів на чолі з Головою постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї НАТО першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції О.О.Зарубінським взяла участь у роботі 50-ї сесії ПА НАТО, яка відбулася в Словацькій Республіці у м.Братислава.

1 червня 2004 р. — делегація України на чолі з начальником Головного управління особливого складу та організаційно-мобілізаційної роботи Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майором Є.Шелестом у штаб-квартирі НАТО взяла участь у щорічних двосторонніх консультаціях, присвячених участі України у Процесі планування та оцінки сил.

6-7 червня 2004 р. — відбувся візит української делегації на чолі з Міністром оборони України Є.К.Марчуком до Республіки Польща для участі у неформальних консультаціях Україна-НАТО високого рівня. У рамках консультацій було підписано «Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об`єднаних Збройних Сил НАТО в Європі щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях та навчаннях НАТО».

14 червня 2004 р. — у м.Брюссель у штаб-квартирі НАТО відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів, за участю Заступника Міністра закордонних справ України. Під час засідання були обговорені питання підготовки до засідання Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав і урядів 29 червня ц.р. у Стамбулі, а також ролі співробітництва України з НАТО у зміцненні миру і стабільності на євроатлантичному просторі.

28-29 червня 2004 р. відбувся Стамбульський саміт НАТО. В рамках зазначеного саміту були проведені засідання Комісії Україна-НАТО, Ради євроатлантичного партнерства та Північноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів, засідання Ради НАТО-Росія на рівні міністрів закордонних справ, а також Північноатлантичної ради НАТО та Комітету оборонного планування НАТО на рівні міністрів оборони. Так, 29 червня ц.р. за участю Президента України Л.Д.Кучми відбувся другий саміт Комісії Україна-НАТО, що, став важливою подією у контексті подальшого розвитку відносин України з Північноатлантичним Альянсом та його країнами-членами. Того ж дня відбулось засідання Ради євроатлантичного партнерства.

Основні події співпраці Україна-НАТО після підписання Хартії про особливе партнерство:

— налагодження механізму регулярного огляду стану співробітництва та політичних консультацій в рамках Комісії Україна-НАТО на рівнях міністрів закордонних справ, міністрів оборони та послів;

— налагодження механізму неофіційних спільних засідань Державної міжвідомчої комісії з питань співробітництва України з НАТО та Політичного комітету НАТО;

— заснування у 1997 році Центру інформації і документації НАТО в Україні;

— заснування Місії України при НАТО у 1997 році та призначення Військового представника;

— заснування у 1997 році Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань військової реформи;

— заснування у 1998 році Спільної групи Україна-НАТО в рамках Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в сфері планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру;

— заснування у 1998 році кризового консультативного механізму Україна-НАТО;

— підписання у 1998 році Меморандуму між Урядом України і НАТО щодо призначення Офіцерів зв’язку НАТО в Україні;

— відкриття у квітні 1999 року Офісу зв’язку НАТО в Україні;

— проведення у липні 2001 року в м. Київ симпозіуму НАТО/ПЗМ;

— відзначення у липні 2002 року п’ятої річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО та проведення засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів;

— підписання у липні 2002 року Указу Президента України «Про затвердження Стратегії України щодо Організації Північноатлантичного Договору (НАТО)»;

— підписання у липні 2002 року Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та НАТО з питань підтримки з боку країни-господарки під час проведення багатонаціональних навчань та операцій з підтримання миру;

— ратифікація Верховною Радою України у вересні 2002 року Угоди між Урядом України та НАТО про безпеку (підписаної 13.03.1995 р.);

— створення рішенням Президента України Державної ради України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Перше засідання Ради відбулося 17 жовтня 2002 року;

— підписання Плану дій Україна-НАТО і Цільового плану дій Україна-НАТО на 2003 рік;

— створення Указом Президента України від 30 серпня 2002 року Державної ради України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;

— створення Указом Президента України від 11 січня 2003 року Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України.