Запобігання випалювання сухої рослинності

 

Навесні населення та організації, з метою впорядкування підпорядкованих їм територій, спалюють суху траву, рослинні залишки, опале листя та побутове сміття. При спалюванні сухих рослинних залишків та сміття, зокрема, небезпечних при спалюванні пластикових пляшок,  у повітря потрапляють пил, окиси азоту, чадний газ, низка канцерогенних сполук. У сільській місцевості у вогні згоряють залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки. Дим від спалювання їдкий, темний, густий. Такий дим просто отруйний, алергетики його не переносять.

Полум’я віл випалювання сухої рослинності швидко розповсюджується на значні території, окрім того вогонь загрожує життю та здоров’ю громадян, завдає значну матеріальну шкоду, руйнує родючий шар ґрунту та збіднює видовий склад рослинного і тваринного світу. Від спалювання опалого листя та сухої трави на присадибних ділянках або вздовж доріг виникає загроза перекидання вогню на природні ділянки, залізничні колії і навіть на житлові будинки.

Керуючись вищевикладеним, а також статті 123 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.. 20; 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 27 Закону України «Про рослинний світ» районна державна адміністрація звертається до громадськості з проханням про запобігання, припинення та недопущення випалювання сухої природної рослинності  в населених пунктах, на присадибних ділянках, смугах відводу автомобільних доріг, тощо.

.